Привіт! Є новини з лабораторій сну та стоматології - і вони перевертають класичне уявлення про бруксизм. Якщо ти прокидаєшся з ниючою щелепою, головним болем у скронях або партнер скаржиться на скрегіт уночі - це не обов'язково «неправильний прикус», як часто кажуть.

Міжнародний консенсус 2018 року в Journal of Oral Rehabilitation (Lobbezoo et al.) переосмислив бруксизм: у здорових людей це не хвороба, а рухова поведінка, яка може бути фактором ризику, нейтральною - а іноді й захисною реакцією організму на щось серйозніше, наприклад на зупинки дихання уві сні (повний текст).

Розберемося, що з цим робити - без капи з аптеки «на всяк випадок» і без сточування зубів у стоматолога.

Що таке бруксизм насправді 🦷

Бруксизм - це повторювана активність жувальних м'язів: скрегіт, стискання, висування щелепи. Той же консенсус Lobbezoo розрізняє дві різні форми:

  • Бруксизм уві сні - ритмічні чи тонічні скорочення м'язів під час сну, людина зазвичай про них не знає.
  • Бруксизм у неспанні - стискання зубів або «закусування» щелепи вдень, часто на тлі стресу чи зосередженої роботи.

Це різні явища з різними причинами, і їх не варто змішувати.

Наскільки це поширено

Систематичний огляд Manfredini та колег у Journal of Orofacial Pain (2013) зібрав дані багатьох популяційних досліджень: бруксизм уві сні фіксується у 8–16% дорослих, а денний - у 16–32%. З віком частота знижується, статевих відмінностей для нічної форми не виявили.

Важливе застереження: більшість цих оцінок спираються на самозвіти. За експертними оцінками авторів огляду, підтверджена полісомнографією (запис сну з ЕМГ м'язів) поширеність, імовірно, ближче до 5–8% - це наближення, а не цифра з окремого популяційного дослідження.

Чек-лист самоперевірки

За градацією Lobbezoo, «імовірний бруксизм» можна запідозрити, якщо є хоча б 2–3 ознаки:

  • партнер чує скрегіт або клацання щелепою вночі;
  • ранкові біль чи напруга в щелепі, скронях, головний біль на пробудження;
  • помітні «жувальні валики» - гіпертрофія жувальних м'язів біля кута щелепи;
  • сточені, плоскі горбики на зубах, мікротріщини емалі;
  • відбитки зубів на язику або щоках зсередини.

Це не діагноз - це привід піти далі.

Дивись угору за течією: справжні причини 🔬

Ось де ламається міф «винен прикус». У дорослих із бруксизмом частіше знаходять інші тригери.

Апное сну. Ретроспективне дослідження Hosoya та колег у Sleep and Breathing (2014) показало: у пацієнтів з обструктивним апное шанси мати бруксизм уві сні в ~4 рази вищі (OR 3,96; 95% ДІ 1,03–15,20). Зверни увагу на надзвичайно широкий довірчий інтервал - це свідчить про малу вибірку та обмежену статистичну потужність, тож результат треба інтерпретувати обережно. Фазні епізоди бруксизму корелювали з епізодами апное - імовірно, рух щелепи допомагає відкрити дихальні шляхи після зупинки дихання. Тобто скрегіт може бути не причиною проблеми, а реакцією на неї.

Важливий нюанс для балансу: пізніший мета-аналіз 2024 року (Smardz et al.) ставить цей зв'язок під сумнів - при суворішій методології асоціація слабшає. Тож кажемо обережно: зв'язок помірний, не однозначний, але клінічно його ігнорувати не варто.

ГЕРХ (рефлюкс). За даними scoping review 2024 року, в окремих обсерваційних дослідженнях у людей з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою шанси бруксизму уві сні зростають у 5–7 разів (scoping review). Важлива поправка: scoping review не дає об'єднаного OR - це діапазон з окремих робіт різної якості, тож рівень доказів оцінюється як низький-помірний. Гіпотеза механізму: жування і виділення слини буферизують кислоту - це знов виглядає як захисна реакція.

Стрес і тривога. Мета-аналіз Polmann et al. (2021) у тому ж Journal of Oral Rehabilitation підтвердив: підвищений рівень стресу пов'язаний з вищими шансами бруксизму, частково через тривогу й порушення якості сну.

Ліки й речовини. Систематичний огляд Bertazzo-Silveira (2016) у JADA: курці - OR ~2,0; ті, хто п'є понад 8 чашок кави на день - OR ~1,4; вживачі алкоголю в дозах, що відповідають зловживанню (heavy drinkers за визначенням оригінальних робіт - переважно >14–21 порцій на тиждень, а не епізодичний келих вина) - OR ~1,9. Окремо в літературі описаний бруксизм як побічна дія СІЗЗС (флуоксетин, сертралін) - але самостійно припиняти антидепресант не можна, це обговорюють із лікарем.

До кого йти і в якому порядку 🩺

Логіка проста: спочатку шукаємо причину, потім захищаємо зуби.

  • Партнер чує скрегіт + ти хропиш або вдень засинаєш у транспорті → перший крок не до стоматолога, а до сімейного лікаря чи сомнолога. Як ми писали в гайді про обструктивне апное та STOP-BANG, скринінг займає п'ять хвилин і може змінити весь план лікування.
  • Сточені зуби, біль у щелепі → стоматолог: оцінити пошкодження емалі, обговорити захисну капу.
  • Печія, кисла відрижка, нічний кашель → гастроентеролог: дослідити ГЕРХ.
  • Бруксизм з'явився після старту СІЗЗС → з тим лікарем, який призначив препарат.
  • Постійна тривога, керована тільки кавою → варто пройти скринінг за GAD-7, як ми описували в статті про тривожний розлад у дорослих.

Доказова драбина лікування 😴

Рівень 1 - лікуй причину, а не симптом. CPAP чи внутрішньоротовий апарат при апное, контроль ГЕРХ, КПТ і гігієна сну при стресі, менше кави й алкоголю ввечері. Це не «м'яке» рішення - це база, без якої інше не працює стабільно.

Рівень 2 - оклюзійна капа (сплінт). Кокранівський огляд Macedo et al. (2007) проаналізував РКД і дійшов висновку: недостатньо доказів, що капа зменшує сам бруксизм, але вона захищає емаль від подальшого стирання. Тобто це броня, а не лікування.

Критичний нюанс безпеки: за даними наративного огляду 2024 року, верхньощелепна капа сама по собі може погіршити індекс апное-гіпопное (AHI) у 10–40% пацієнтів з ОАС (PMC). Саме тому аптечна капа «навмання» при невідомому статусі апное - погана ідея.

Рівень 3 - мандибулярний апарат (MAD). Висуває нижню щелепу вперед, працює і при легкому-помірному апное, і при бруксизмі. Підбирає стоматолог-сомнолог разом із лікарем сну.

Рівень 4 - ботулотоксин у жувальні м'язи. Систематичний огляд Câmara-Souza et al. (2024) по 9 РКД: BoNT-A зменшує силу скорочень і ранковий біль, але не частоту епізодів бруксизму (PMC). Короткострокові побічні ефекти (легка асиметрія усмішки, дискомфорт при жуванні) - у 15–23%. Окремо варто зазначити: довгострокова безпека повторних ін'єкцій ботулотоксину в жувальні м'язи вивчена обмежено - є окремі дані про можливу втрату кісткової маси кута нижньої щелепи та зміни в архітектурі кістки при тривалому застосуванні, тому це опція для важких випадків з регулярним контролем у щелепно-лицевого хірурга, а не перший крок.

Чого робити НЕ варто ⚠️

  • Сточування зубів «для виправлення прикусу» (occlusal adjustment) - немає доказової бази, незворотна процедура.
  • Коронки чи ортодонтія спеціально «щоб вилікувати бруксизм» - лікують зуб, а не причину.
  • Купувати аптечну капу, поки не виключено апное.
  • Самостійно скасовувати антидепресант через скрегіт уночі.

Що можна зробити вже сьогодні 🌿

  1. Спитай партнера - чи чує він скрегіт, хропіння, паузи в диханні. Це безкоштовний і неймовірно інформативний крок.
  2. Перевір ранкові симптоми тиждень поспіль: біль у щелепі, головний біль на пробудження, «дерев'яна» шия. Запиши - це знадобиться лікарю.
  3. Якщо є хропіння або денна сонливість - пройди скринінг STOP-BANG за нашим гайдом про апное, перш ніж купувати капу.
  4. Прибери очевидні підсилювачі ввечері: каву після 14:00 (про це ми писали в матеріалі про кофеїн і сон), алкоголь «для розслаблення» (деталі тут), важку їжу й тренування за 3 години до сну.
  5. Запиши на огляд стоматолога - не для «лікування бруксизму», а щоб оцінити стан емалі й обговорити захисну капу після того, як виключите апное.

Бруксизм - це не вирок щелепі й не «генетика». Це сигнал, який варто прочитати уважно. Сон - той рівень здоров'я, де маленькі правильні кроки дають великий ефект упродовж років.