Заголовки цього тижня кажуть, що науковці «приголомшені відновленням легень у дітей» після запровадження в Лондоні зони наднизьких викидів. Я перечитала саму роботу: результат є, він рецензований і опублікований 18 серпня в The Lancet Public Health [1]. Але «відновлення» в пресі означає геть не те, що в статті. А для української дитини перед зимою головний забруднювач узагалі не той, про який ідеться в лондонських новинах.
Не вилікувані легені, а швидший ріст
Дослідження CHILL стежило за 3 414 дітьми 6-9 років із 84 початкових шкіл: половина в Лондоні, де у квітні 2019 року запрацювала зона ULEZ, половина в Лутоні, місті без такої зони. Щороку з 2018 по 2023 рік кожна дитина робила спірометрію - тест, де щосили видихаєш у трубку [1]. Фінансування вказане в самій статті: державна дослідницька програма NIHR, а не мерія, чию політику тут оцінювали; конфлікту інтересів автори не заявили [1].
Лондонські діти додавали об'єму швидше: приблизно на 10 мл на рік більше, ніж однолітки з Лутона (мова про FEV₁, об'єм повітря, який людина видихає за першу секунду різкого видиху). Частка дітей із клінічно зниженою функцією легень у Лондоні впала з 14% до 9%, у Лутоні - з 9% до 7%. Було приблизно одне таке дитя із семи, стало одне з одинадцяти.
Це не полагоджені легені. Це наздоганяння - так цифри читаю я, самі автори такого висновку не роблять: стартували лондонські діти гірше, на початку їхній FEV₁ був у середньому на 38 мл нижчим [2].
Дрібні частинки впали сильніше там, де зони не було
Дизайн тут спостережний, без рандомізації: два міста, до і після. Незалежні експерти, яких опитав Science Media Centre, хвалять довге спостереження, але більшість опитаних застерігає від слова «спричинило» [3]. Аргументи серйозні: до фіналу дійшло менше половини когорти (діти переходили в середню школу), COVID вдарив по двох містах по-різному, а точок порівняння всього дві.
І деталь, якої в сюжетах не показали: дрібні частинки PM2.5 і PM10 за ці роки знизилися сильніше в Лутоні, ніж у Лондоні [3]. У Лондоні різко впав саме діоксид азоту NO₂, маркер дизельного вихлопу. Тобто ефект іде за вихлопом, а не за «чистішим повітрям узагалі». Обидва міста навіть після покращення лишалися вище норм ВООЗ: 5 мкг/м³ для PM2.5 і 10 для NO₂ на рік [2][7].
Каліфорнія показала те саме на п'яти громадах
Без усякого ULEZ є робота Gauderman у New England Journal of Medicine 2015 року: три послідовні когорти школярів у тих самих п'яти громадах Південної Каліфорнії, з 1994 по 2011 рік, 2 120 дітей. Там, де діоксиду азоту поменшало найбільше, діти за чотири роки додавали помітно більше об'єму легень (близько 91 мл на кожні 14 ppb зниження) [4]. П'ять точок замість двох, сімнадцять років замість п'яти, той самий провідний забруднювач.
Застереження те саме, що й у Лондоні: це теж спостережна когорта без рандомізації. І NO₂ там падав не сам, разом із ним знижувалися PM2.5 і PM10, покращення пов'язували з усіма трьома [4]. Тож NO₂ - радше маркер того, що поїхало вулицями, ніж доведена єдина причина. Дві незалежні спостережні роботи, які показують в один бік, переконують більше за одну, але причинності жодна з них не доводить.
Легені ростуть приблизно до двадцяти років, і недобраний за дитинство об'єм потім наздогнати важко. CHILL обережно натякає, що частину все ж можна відіграти. Обіцянки я б із цього поки не робила.
Для української дитини головне джерело - не траса
Перед опалювальним сезоном найбільша експозиція нашої дитини - це не міський трафік, а буржуйка, генератор під вікном і дим від пожеж. Продажі буржуйок і кемпінгових пічок в Україні після ударів по енергетиці зросли кратно; точного базового періоду джерело не дає, тож наводжу це як напрям, а не як число [11]. ВООЗ прямо не рекомендує гас і необроблене вугілля для побутового опалення [8], а побутове забруднення повітря відповідає приблизно за 70% усіх смертей від забруднення повітря серед дітей до п'яти років у світі [9].
Порядок дій тут зворотний до інтуїтивного: спершу джерело, все інше потім. Генератор - ніколи в приміщенні чи гаражі, якнайдалі від вікон, дверей і вентиляції; моделювання NIST показало, що навіть зовнішній генератор піднімає рівень чадного газу в домі [10]. Датчик чадного газу коштує менше за очищувач і рятує від того, що вбиває за годину.
Очищувач чистить кімнату, а не лікує легені
Щодо HEPA-очищувачів я вже писала у матеріалі про повітря і мозок, і дитячі дані не кращі. У РКД на 71 домогосподарстві очищувачі знизили PM2.5 у спальні на 60% [5]. Але в іншому РКД, де рік спостерігали 75 дітей з астмою, головний показник, заради якого його й затівали, - контроль астми за шкалою ACT (опитувальник, яким оцінюють, наскільки астма під контролем) - не зрушив; значущими були лише вторинні, пошукові показники [6]. Очищувач - доведений інструмент проти частинок у кімнаті, а не доведені ліки для дитячих легень. Купувати має сенс там, де повітря справді брудне, і після усунення джерела, а не замість.
Якщо в дитини астма, це і є найризикованіше місце для помилки: очищувач не замінює призначену терапію, і в тому РКД його поява до неї нічого не додала за первинним показником [6]. Скасовувати чи міняти ліки через купівлю приладу не можна, будь-яка зміна лікування - рішення лікаря.
І окремо: «менше гуляти» - не висновок звідси. Про дві години надворі проти короткозорості я писала тут, а про те, чим дитина дихає вдома через дорослих, - тут. Розв'язок не «сидіти в квартирі», а місце і час: парк замість магістралі й погляд на індекс якості повітря перед виходом [12].
Чого я досі не знаю: чи справді регуляція вихлопу дала той ефект, який їй приписали, чи Лондону просто пощастило з іншими змінами. Двох міст для такої відповіді мало.