Привіт! Сьогодні розберемо тему, яку в Україні майже не обговорюють на рівні протоколів, а даремно: пост-вірусний синдром хронічної втоми — міалгічний енцефаломієліт (ME/CFS, myalgic encephalomyelitis / chronic fatigue syndrome). Це не «просто втома», а стан, коли навіть похід у магазин може викинути людину з життя на кілька днів. 🧠

Нагадаємо, що ми вже писали про Long COVID через 5 років — тоді йшлося про метформін, LDN та загальну картину. Сьогодні — окремий фокус на ME/CFS як діагностичну сутність і на те, чому підхід до руху тут перевернувся з ніг на голову.

⚕️ Медичний дисклеймер. Ця стаття — освітній матеріал, а не заміна консультації. Перш ніж змінювати режим активності, ліки чи реабілітаційну програму, обов'язково поговоріть із сімейним лікарем або реабілітологом. Особливо це стосується людей на кардіологічних препаратах (бета-блокатори, івабрадин тощо) — у них пульс-орієнтоване pacing може бути ненадійним і потребує індивідуального підбору порогів.

Що показало RECOVER-Adult у 2025

Проспективне обсерваційне дослідження NIH RECOVER-Adult (11 785 інфікованих SARS-CoV-2 і 1 439 контролів) опублікували в Journal of General Internal Medicine у січні 2025 року. За клінічними критеріями IOM 2015, 4,5% інфікованих відповідали ознакам ME/CFS проти 0,6% серед неінфікованих — hazard ratio 4,93 (Vernon et al., 2025).

Важливий нюанс: це обсерваційне дослідження, тож hazard ratio 4,93 показує сильну асоціацію, а не доведений причинно-наслідковий зв'язок для кожного окремого випадку. Тобто COVID-19 суттєво підвищує ризик розвитку ME/CFS на популяційному рівні, але для конкретного пацієнта потрібен клінічний огляд і диференційна діагностика.

Заходячи глибше: 88,7% пацієнтів із пост-COVID ME/CFS одночасно відповідали критеріям long COVID, а нові випадки ME/CFS зросли приблизно в 15 разів порівняно з допандемічним рівнем (NIH RECOVER).

Ключовий симптом — post-exertional malaise (PEM, післянавантажувальне погіршення), тобто загострення симптомів через 12–48 годин після мінімального фізичного, когнітивного чи емоційного навантаження (CDC). Саме PEM ламає стандартні реабілітаційні протоколи.

Чому GET більше не рекомендують

Протягом років основою терапії була graded exercise therapy (GET, поступова терапія навантаженням) — методика повільного нарощування фізичної активності. Її підтримував гучний британський trial PACE (Lancet, 2011). Але у 2018 році незалежний реаналіз (Wilshire et al., BMC Psychology) показав: за початково запланованими критеріями «одужання» становило лише 4% на CBT і 3% на GET проти 7% контролю — статистично незначуще.

У 2021 році NICE випустила оновлений гайдлайн NG206, у якому прямо написано: не пропонувати жодних програм, що базуються на фіксованому інкрементальному збільшенні активності, включно з GET. CDC зняв GET/CBT з рекомендацій ще у 2017-му. Систематичний огляд 2025 року в Journal of Bodywork and Movement Therapies підтвердив: у pacing кращий safety profile, ніж у GET (Elsevier, 2025).

Pacing: як це працює на практиці

Pacing (дозоване управління енергією) — це утримання активності в межах «енергетичного конверта», а не «через силу». Клініцисти Workwell Foundation (їхній 2-денний CPET-протокол, cardiopulmonary exercise testing, офіційно включено в ACSM Guidelines) пропонують простий домашній орієнтир: тримати пульс нижче індивідуального анаеробного порогу, який можна грубо оцінити як пульс спокою вранці + 15 ударів (Workwell Foundation).

⚠️ Це саме груба оцінка, а не точний показник. Індивідуальний анаеробний поріг помітно варіює залежно від віку, тренованості, ліків і супутніх станів. Оптимально — підтвердити свій особистий поріг у клініциста або через 2-денний CPET-тест. Формула «+15 bpm» — стартова точка для самоспостереження, не медичне призначення.

Паралельно NIH запустила RECOVER-ENERGIZE — першу платформену RCT, де structured pacing перевіряють як окрему інтервенцію для PEM-позитивних пацієнтів. Результати очікуються близько 2027 року. А ось RECOVER-VITAL (подовжений курс Paxlovid) за проміжними даними не показав значущого ефекту на PEM; фінальний звіт очікується у 2026 році. Тобто pacing поки що — єдина інтервенція з клінічним консенсусом.

Український контекст

МОЗ України має Наказ №771 про реабілітацію після COVID-19, але окремого протоколу для ME/CFS немає. Ризик такий: сімейний лікар чи реабілітолог, слідуючи звичному алгоритму «поступово збільшуй навантаження», може спровокувати у PEM-позитивного пацієнта «краш» — саме той сценарій, від якого NICE відмовилася ще у 2021-му.

Що можна зробити вже сьогодні 🌿

  • Спостерігай за PEM. Якщо після навантаження стабільно на другий день гірше — це маркер, а не «слабкість». Веди щоденник активності й симптомів (CDC).
  • Знай свій пульс спокою. Виміряй уранці 7 днів поспіль, порахуй середнє. Це база для орієнтовної оцінки безпечного порогу активності — але пам'ятай, що це наближення, а не діагностична межа (Workwell Foundation).
  • Проконсультуйся з лікарем перед змінами. Особливо якщо ти приймаєш кардіологічні препарати, які впливають на пульс — тоді HR-орієнтоване pacing потрібно адаптувати індивідуально.
  • Йди до лікаря з роздруківкою NICE NG206 і CDC. В Україні протоколу немає — міжнародні гайдлайни допомагають говорити однією мовою.

Результати обнадійливі, але прямих великих RCT з pacing ще немає — консенсус спирається на гайдлайни й фізіологію, а не на фінальні дані. Це не привід чекати: безпечніший інструмент, який ми маємо зараз, — саме дозоване управління енергією. ⏳

Джерела